Дружба з П. І. Чайковським

Відомий композитор, диригент і педагог Петро Ілліч Чайковський (1840–1893) неодноразово бував у Харкові. У нього тут було багато друзів, і серед них Ілля Ілліч Слатін.
00mnt.04У грудні 1891 р. у Харкові з успіхом була поставлена опера «Пікова дама». Ілля Слатін, дізнавшись, що Петро Ілліч знаходиться в Києві, надіслав йому телеграму такого змісту: «”Пиковая дама”, данная в понедельник, имела огромный успех, вызвала общее удовольствие. Сегодня второе представление при полном сборе. Наш музыкальный мир искренне сожалел об отсутствии глубокочтимого автора».

У відповідь Чайковський також телеграфно відповів Слатіну: «Сердечно благодарю за добрую весть. Глубоко сожалею, что не мог посетить Харьков. Бог даст удастся побывать в будущем сезоне».

А на один з листів Іллі Ілліча, в якому повідомлялося про вдалу постановку «Євгенія Онєгіна», Чайковський повідомляв: «Радуюсь тому, что “Онегин” еще держится на харьковской сцене».

Слатін неодноразово запрошував Петра Ілліча відвідати Харківське музичне училище і диригувати в концерті зі своїх творів. У листі від 25 вересня 1892 р. Слатін написав: «Давнишнее мое желание иметь честь и удовольствие Вас приветствовать в нашем городе Харькове, к глубокому сожалению моему и всех местных музыкальных деятелей до сего времени не исполнилось. Ваш, любезный ответ в прошлом сезоне на мою телеграмму по поводу исполнения “Пиковой дамы” вселил нам надежду на возможность увидеть Вас, глубокоуважаемый Петр Ильич, в настоящем сезоне в Харькове».

П. І. Чайковський в групі членів дирекції Харківського музичного товариства
П. І. Чайковський в групі членів дирекції Харківського музичного товариства

Петро Ілліч приїхав до Харкова лише 11 березня 1893 р. і пробув у місті до 16 березня. Довгоочікуваний концерт Чайковського відбувся 14 березня в залі Дворянського зібрання. Перед початком виступу Петру Іллічу подарували срібний вінок з лавровим і дубовим листям, кошики квітів і пам’ятний адрес, який закінчувався словами: «Привет и слава вам, вдохновенный творец звуков, гордость и украшение нашей страны!». Концерт складався з трьох відділень і включав виконання фантазії «Буря», увертюри «1812 рік», Симфонії № 2, Концерту для скрипки з оркестром і деяких вокальних творів. Виконавцями були симфонічний оркестр музичного училища і оперного театру, а також викладачі училища.

Наступного дня Петро Ілліч відвідав музичне училище, прослухав учнівський концерт, яким залишився задоволений, після разом зі Слатіним обійшов усі класи. На прощання гість подарував училищу свій портрет із автографом. Увечері у готелі композитор зустрівся з літераторами, музикантами, акторами.

16 березня Петро Ілліч поїхав з Харкова, його концерт став значною музичною подією в житті Харкова.

Фотопортрет І. П. Чайковського. Автор А. К. Федецький (березень 1893)
Фотопортрет І. П. Чайковського. Автор А. К. Федецький (1893)

У родині викладача Харківського музичного училища Сергія Івановича Дочевськоголександровича, учня Петра Чайковського, зберіглися спогади його дружини, записані в 1954 році.

«В 1893 году все сотрудники музыкального училища были обрадованы, когда Илья Ильич Слатин – директор музучилища – объявил, что П. И. Чайковский посетит Харьков и будет дирижировать оркестром в симфоническом концерте. Особенно радовались два ученика Петра Ильича, окончившие Московскую консерваторию, мой муж (С. И. Дочевский) и Ростислав Владимирович Геника, преклонявшиеся перед Петром Ильичом как учителем, человеком и великим композитором. Мне посчастливилось познакомиться с ним в доме И. И. Слатина. Всех преподавателей училища с женами Слатин пригласил на обед, данный в честь приезда Чайковского. И. И. Слатин знакомил Петра Ильича с женами преподавателей, и когда назвал меня, Чайковский обернулся к моему мужу и сказал: “Это твоя жена, Сергей?” и, улыбнувшись, поцеловал мне руку, спросив у Р. В. Геники: “А ты, Ростислав, не женат?”. Я видела человека среднего роста с красивым улыбающимся лицом, голубыми глазами немного навыкате и приветливой улыбкой. Затем сели за стол и пошли разговоры и воспоминания о Московской консерватории, особенно дорогой сердцу трех лиц – Чайковского и двух его учеников. Обед пролетел быстро в оживленных воспоминаниях и музыкальных разговорах…» (Берлин В. Д. Мне б только растревожить старину… Харьков, 2004. С. 40).

Згодом Чайковський писав Слатіну: «Рад, что оставил о себе в Харькове добрую память. С удовольствием вспоминаю о днях, проведенных у вас. Даже страдания, связанные с официальными обедами и спичами, теперь забыты. Помню только приятные минуты, которых было очень много».

Наприкінці листа Петро Ілліч просив надіслати йому фотографії, зроблені в Харкові Альфредом Костянтиновичем Федецьким (1857–1902), про якого потім напише: «Я получил сейчас фотографии мои от Федецкого. Он оказывается первоклассный фотограф, по крайней мере я лучшего ничего не видел».

00mnt.60

Дорогой друг

Илья Ильич!

Вероятно твое письмо от 16го встретилось на дороге с Могилева, в нем я писал уже о фотографиях. На всякий случай еще раз прошу тебя заказать ему 6 дюжин (на 10 руб. серебром) кабинетных, 2 дюжины будуарных и 2 больших портрета. Желаю тебе крепко. Серафиме Васильевне низко кланяюсь.

П. И. Чайковский

В останньому листі до Слатіна від 23 вересня 1893 року Чайковський написав: «Дорогой друг Илья Ильич! Извини, что так долго не отвечал на твоё письмо. Я был всё время в разъездах и страшно запустил всю свою корреспонденцию. Я успел только инструментировать симфонию [речь идёт о Шестой симфонии], написанную ещё зимой. Исполнят её 16 октября в Петербурге, а 4 декабря – в Москве. Кажется, она мне удалась». 25 жовтня (6 листопада) 1893 р. Петро Чайковський помер.

«Перша монографічна програма, яка складалася із симфонічних творів Чайковського (виключаючи авторський концерт), прозвучала невдовзі після його кончини, в листопаді 1893 р. Слідом за цим відбулось аналогічне вшанування пам’яті композитора в 1894 р. Відзначалися також 10-ті та 20-ті роковини від дня його виступу в Харкові. У різні роки в зібраннях відділення виконувалися всі симфонії П. І. Чайковського, увертюра-фантазія “Ромео і Джульєтта”, балада “Воєвода”, Серенада для струнного оркестру, симфонічні сюїти та інші твори. Концерт із творів П. І. Чайковського під його керуванням виявився першим в ряді авторських симфонічних концертів, які віднині регулярно проводилися під егідою Харківського відділення ІРМТ» (Кононова О. В. Музична культура Харкова кінця XVIII – початку XX ст. Харків, 2004. С. 111).