Харківська громадська бібліотека

У 1902 р. у Харківській громадській бібліотеці було створено комісію з організації музичного відділу. Очолювала комісію Л. Б. Хавкіна, члени комісії – видатні діячі музичної культури І. І. Слатін і П. Г. Ріттер. До повноважень комісії входило збирання коштів, розробка керівних та організаційних заходів, складання списків нот і музичної літератури для придбання, розсилка «циркулярних відозв» про пожертвування нотами, книгами, грошима.

Хавкіна Любов Борисівна (12(24).04.1871 – 2.06.1949) – бібліотекознавець, бібліограф. Народилася у Харкові. Закінчила Харківську жіночу гімназію № 2. Працювала в Харківській громадській бібліотеці (1890 – 1918), член Правління (з 1902). Заснувала у Харкові перші в Україні курси з підготовки бібліотечних кадрів (1917). Доктор педагогічних наук (1949). Автор численних праць з бібліотекознавства, статей та рецензій з музики й літератури, перекладів.

«Весьма ценным для комиссии явилось участие директора харьковского музыкального училища И. И. Слатина», – писав Д. І. Багалій.

Давня творча дружба з багатьма діячами музичної культури, Харкова, Москви, Петербурга листування з П. І. Чайковським дала можливість зібрати адреси композиторів, авторів книг з музики, видавців, музичних товариств і установ, за якими були розіслані листи з проханням надіслати в дар бібліотеці свої твори, видання. Першими відгукнулися видавці М. П. Бєляєв і П. І. Юргенсон.

Серед перших дарувальників нот відомі імена діячів науки, музичної культури, освіти Харкова: Л. Б. Хавкіна, В. І. Сокальський, Д. І. Багалій, В. Я. Данилевський, П. Г. Ріттер і багато інших; композитори: М. В. Лисенко, М. О. Балакірєв, І. П. Прянишников та інші. Понад 100 нотних видань надійшло від власника магазину Гергарда (Харків). Серед іноземних благодійників – Південно-Німецьке видавництво Штутгарта, музична бібліотека Петерса (Лейпциг), Дирекція королівських театрів (Берлін).

Д. І. Багалій (1857-1932)

Основоположним у формуванні нотного фонду було визначення його цілей: «содействовать ознакомлению публики с лучшими произведениями музыкального искусства», розроблені комісією за участю І. І. Слатіна. У цьому полягав науковий підхід до комплектування нотного фонду. Виходячи із завдань музичного відділу, який повинен обслуговувати не тільки фахівців-музикантів, учнів, а й широкий загал любителів музики, було вирішено купувати ноти так званої легкої музики: салонні п’єси, спів, танці тощо.

Для купівлі нот і книг з музики був створений спеціальний фонд, який складається з одноразових допомог, приватних пожертвувань, збору від концертів і плати за читання. За пропозицією І. І. Слатіна особлива увага приділялася купівлі творів з історії музики та музичної педагогіки. Спочатку нотний фонд було вирішено поповнювати творами камерної музики: п’єси (тріо, квартети, ансамблі) для різних інструментів, п’єси для співу (пісні, романси, хори, дуети), які є найбільш запитуваними користувачами і вимагають менших витрат в порівнянні з оркестровими.

Діяльність музичної комісії і І. І. Слатіна в її складі з формування фонду була високо оцінена Правлінням. Голова Правління Д. І. Багалій при обговоренні звіту Бібліотеки за 1902 рік зазначив, що збільшення фонду було «обильным и исключительным». Ревізійна комісія в своїй доповіді загальним зборам членів бібліотеки зауважила «особую жизнедеятельность комиссии», яка «в самое короткое время ввела в общественное обращение 1873 тома нот на сумму 3145 руб., собрала пожертвований на сумму 480 руб. 50 коп., устроила вечер, доставивший в кассу 318 руб. 17 коп.», видала свій каталог. Загальні збори членів бібліотеки прийняли пропозицію Правління відкрити 8 січня 1903 р. нотний абонемент. Голова Правління Д. І. Багалій запропонував зборам обрати членами Правління І. І. Слатіна, П. Г. Ріттера і Л. Б. Хавкіну для завідування нотно-музичним відділом.

Участь І. І. Слатіна в складі комісії відрізнялася науковим підходом не тільки при формуванні нотного фонду, але у питаннях організації нотного абонемента. На абонементі видавалися як ноти, так і книги з музики, перелік яких був включений в «Каталог музыкального отдела». В каталог включені книги з музики і ноти (фортепіано, спів, скрипка, віолончель, духові та струнні інструменти, ансамблі, 6 оркестрових партитур). Каталог забезпечений алфавітним покажчиком авторів і покажчиком творів без імені автора. Особливою турботою Правління було зробити користування абонементом доступним і зручним для читачів. За сприяння І. І. Слатіна було розглянуто питання про зменшення плати за користування нотним абонементом учням і студентам. Просвітницька та благодійна діяльність І. І. Слатіна в області музичної культури й освіти отримала високу оцінку П. І. Чайковського і А. Г. Рубінштейна (Шалыганова А. Л. Первый нотно-музыкальный: к 170-летию со дня рождения И. И. Слатина // Бібліотека і користувач у сучасному інформаційному середовищі : матеріали наук.-практ. конф. ХДУХТ, 17 квітня 2015. Харків, 2015. С. 85–90).

На сьогодні фонд нотних видань ХДНБ налічує понад 100 000 одиниць. Довідково-бібліографічний апарат складається з генерального алфавітного каталогу нотних видань, читацького алфавітного каталогу нотних видань, читацького систематичного каталогу нотних видань, алфавітного покажчика назв вокальних та інструментальних творів, читацької алфавітної картотеки нот, опублікованих у нотних збірниках і періодичних виданнях, алфавітного каталогу звукозаписів, алфавітної картотеки прізвищ авторів літературних текстів музичних творів та електронного каталогу.

Фонд нотних видань ХДНБ також розкрито у віртуальних виставках та каталогах «Духовні нотні видання у фонді Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка» і «Українські нотні видання у фонді Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка (1864 – 1923)». Здійснюється рекаталогізація нотних видань, підготовлено низку відповідних публікацій.